Знання - зовсім не пасивний відвідувач, який самостійно прийде до нас незалежно від бажання, його потрібно шукати перед тим, як воно буде нам належати. Це результат величезної праці...
Г. Бокль
Вимушене дистанційне навчання стало викликом для всіх учасників освітнього процесу: вчителів, учнів та батьків. Свої поради батькам, як організувати дистанційне навчання дитини вдома так, щоб навчання було ефективним і дитина при цьому отримала задоволення, дає дитячий психолог, засновниця проєкту «Сила Казки» Аніта Вайаканті.
Зараз більшість школярів перейшло на навчання онлайн. Це правильне рішення під час пандемії, АЛЕ! Організація навчального процесу онлайн відрізняється від очного навчання дітей. В першу чергу тим, що дітям СКЛАДНІШЕ ВЧИТИСЯ ДОМА. Кожна третя дитина перебуває у стресовому стані/тривозі, пов’язаній зі сформованими обставинами.
Однією зі складових стресу є втрата тієї стабільності та структурованості (зрозумілості), яка була, коли дитина мала чіткий режим, розклад і розуміння, що за чим йде. Зараз цього немає. Натомість є купа обмежень: на вулицю не ходи; мій руки; обличчя не чіпай; не гуляй; питання не став тощо.
Стрес і тривога, яку можуть відчувати діти, безумовно буде і вже відбивається на їхній пізнавальній активності (допитливості), навчальній мотивації, успішності.
Стрес — це не найсприятливіший ґрунт для розвитку. Для того щоб допомогти дитині створити позитивну атмосферу для навчання, систематизувати і структурувати (тобто зробити зрозумілим) цей процес, пропонуємо такі кроки.
1. Скласти чіткий розклад / режим.
Стабільність і зрозумілість — це те, що для дітей створює якусь зону безпеки. А адже саме в безпеці діти прагнуть розвиватися, вчитися і пізнавати світ. Складіть новий розклад для дитини. Повісьте його на видноті, намагайтеся дотримувати режиму дня (підйом в один і той же час, перерви, прийом їжі тощо). Режим позитивно позначається і на нервовій системі дитини.
2. Організувати робочу зону.
Якщо немає своєї кімнати, то хоча б свій куточок + навушники. Де будуть ТІЛЬКИ потрібні для «цього» уроку матеріали. Усі зайві предмети, що відвертають увагу, доцільно прибрати. Також на працездатність дитини впливає світло — яскраве і холодне освітлення стимулює мобілізацію систем організму і підвищує пильність.
3. Організувати форму.
Дитина не повинна сидіти в піжамі. Вона і так навчається вдома (у дітей будинок не асоціюється з навчальною діяльністю, а більше з відпочинком). Учневі буде значно простіше надіти на себе «роль учня» і переключитися на заняття, якщо він буде одягнений у відповідний (асоціюється з навчанням) одяг. Це якась уніформа, що допомагає не забувати, де ти і що ти робиш.
4. Робити перерви.
Фокус уваги школяра на відеоконференції / уроці 20 хвилин. Не більше. У старших школярів 30 хвилин і то у разі внутрішньої мотивації й інтересу до предмета. Скільки триває видеоурок? 40? 45 хвилин? Дитина докладає чимало зусиль, аби сконцентруватися і зрозуміти, що їй через екран намагаються донести. Енергії витрачається більше, ніж на звичайному уроці. Тому вкрай важливо, аби діти перемикали свою увагу і відпочивали між уроками (по можливості не в гаджетах). Братися до виконання домашньої роботи доцільно не раніше, ніж за годину-півтори після закінчення уроків. Дитині потрібно переключитися, відпочити, пограти і перезарядитися.
5. Заохочувати спілкування з однолітками.
Провідна діяльність школярів середніх і старших класів — це спілкування. Та й в цілому школярі (зокрема молодші) звикли проводити багато часу в колективі спілкуючись, тому можуть відчувати дискомфорт в ізоляції. Заохочуйте спілкування, розмови, скайп-колли, можливо, навіть якісь ігри онлайн з однокласниками. Загалом, створюйте і заохочуйте умови, у яких дитина може поспілкуватися з однолітками (безпечно, звісно ж).
6. Знизити очікування і вимоги.
Нові умови навчання, тиск суспільства, страхи і тривога заважають дитині розуміти і вчитися як раніше. Отже, якщо помітили, що оцінки й успішність вашого сина / дочки погіршилася — НЕ СВАРІТЬ І НЕ ТИСНІТЬ, а навпаки, зверніть увагу на ситуацію. Адже це може бути однією з ознак стресу. Дитина потребує допомоги і відкритого діалогу з батьками. Дітям складно. Якщо ми ще будемо стояти у них над душею, вимагаючи тільки позитивних оцінок, то це посилить їхню тривогу, погіршить стосунки з ними. Зараз як ніколи вдалий час для перегляду і переосмислення своїх вимог стосовно дитини.
7. Мотивувати і помічати успіхи.
Не змушуємо дитину, а мотивуємо! Водночас не забуваємо відзначати її успіхи. Якщо порівнюємо, то тільки із самим собою. Навчайте дітей помічати хороше в обставинах, що склалися, розмовляйте, хваліть і підтримуйте. Ось такі базові та найнеобхідніші правила, що допоможуть правильно організувати процес дистанційного навчання.
Поради батькам під час війни, які допоможуть вам втриматись
Як батькам підтримати дитину в укритті?
Наявність плану заспокоює і дарує впевненість, навіть у найбільш вразливих ситуаціях. Якщо ви разом з дитиною змушені перебувати в укритті, ось способи підтримати її та знизити рівень стресу.
1. Ось наш план дій
Розкажіть дитині про план дій. Складіть послідовність маршруту до укриття, проговоріть інструкцію дитині щодо послідовності її дій. Говоріть короткими та чіткими фразами.
Намалюйте карту укриття, зобразіть локації в укритті, що і де знаходиться, як воно функціонує, де вхід і вихід, де ваше місце, де будуть знаходитись рідні (намалюйте, зобразіть, напишіть - діти краще сприймають наочно).
2. Як ти почуваєшся?
Спостерігайте за станом дитини та реагуйте на її потреби. Ставте дитині відкриті запитання, слідкуйте за емоційною реакцію дитини та рівнем її активності. Важливо аби дитина проговорювала, задавала запитання, проявила свій емоційний стан.
Якщо дитина впала в стан ступору, то важливо повернути дитину до вербальної відповіді та діяльності. Задайте 3 питання і чекайте відповіді. Наприклад:
Тебе звати Наталя, так? Ти зараз стоїш, так? Ти одягнений в червону кофтину, так?
Можна також масажувати кінчики пальців, мочки вух, запропонувати гру, або ж дати завдання щодо дії (принеси, подай, зроби), також дати випити води, чаю, поїсти та обійняти.
Реагуйте на потреби, задовольняйте їх за можливості - це поверне дитину до відчуття безпеки.
3. Розкажи, що ти відчуваєш
Проговорюйте і проявляйте емоції Якщо ваша дитина переживає чи відчуває злість через те, що відбувається навколо, слова «не переживай» чи «тобі не варто злитись» не заспокоять дитину.
Скажіть: «Я бачу / мені здається що ти налякана / злишся». Дитина буде розуміти, що вона не залишилась один на один зі своїми переживаннями.
У якості підтримки не варто давати обіцянок, які не залежать від вас: «все буде добре», «нічого не станеться», натомість скажіть: «що би не сталось, головне – ми одне в одного є».
Якщо діти грають чи малюють «війну» – не забороняйте їм. Програйте, прокричіть, прозвучіть, промалюйте емоцію (наприклад, ричи, як собака). Саме так ви можете допомогти впоратися з емоціями та знизити рівень тривоги, напруги.
4. Дозволь обійняти тебе
Обіймайте дитину. Тілесний контакт допоможе знизити рівень напруги та допомогти дитині заспокоїтись, залишитись на рівні діяльності. Можна спробувати одну з вправ:
«Обійми метелика» - дитина обіймає свої плечі двома руками і може себе похлопати по плечах. «Водоспад»- дорослий підходить до дитини і руками погладжує з плеч і до поясу, наче знімаючи щось з плеч. «Кокон»- права рука дитини обіймає ліве плече, а ліва рука живіт.
Важливо слідкувати, як дитина дихає і чи не затримує дихання. Допомогти вийти зі стану ступору та знизити рівень стресу- це відновити стабільне дихання. Можна спробувати таку вправу: вдих носом і повільних видих ротом, можна зі звукам «А», «О», подихати декілька разів животом. Відновлення стабільного дихання та фізичної активності допоможе знизити рівень впливу події та стресу на організм.
5. Який у нас режим дня?
Відтворення послідовності дня У часи невизначеності важливо відтворювати послідовність дня - це надасть відчуття контролю над власним життям. З самого ранку і до вечора, загинаючи пальчики проговорюйте та відтворюйте послідовність дня.
6. Я піклуюсь про тебе і про себе
Дбайте про себе. Ви краще допоможете дитині, якщо піклуватиметеся про себе. Дитина бачить, як ви реагуєте на новини та копіює вас. Тому для дитини важливо розуміти, що ви зберігаєте спокій і маєте план дій. Якщо ви занепокоєні або засмучені, знайдіть час для себе, за можливості, поспілкуйтесь з друзями та рідними. Важливо почути голос інших – це надасть відчуття зв’язаності з іншими та зв’язку зі світом.
7. Ми з усім справимось
Обережно закінчуйте розмови Дитині важливо знати, що вона не залишиться на самоті. Коли ви завершуєте розмову про важливі речі, оцініть емоційний стан та рівень фізичного реагування: спостерігайте за мовою тіла, оцінюйте рівень занепокоєння, завершуйте на позитивному, створюйте спільні традиції дня та його завершення (обійматися, молитися, пити чай або ж співати).
Обмежте кількість розмов та прослуховування новин про війну в присутності дитини. Надавайте дитині перевірену інформацію та дозовано і відповідно до віку.
Зразок
Директору
КЗ" ЛЗШ І-ІІІ ступенів №13"
Мілішкевич М.М.
від матері
Боготирьової Ю.С.
Тел моб. ________________
Пояснювальна записка
Мого сина (доньки), _________П,І._________________, не було у школі __________ (дата) у зв'язку з поганим самопочуттям (або хворобою). Відповідальність за вивчення навчального матеріалу і підготовку домашнього завдання з пропущених уроків покладаю на себе.
Дата Підпис
Педагогічна культура батьків
Від того, якою мірою задовольняється потреба дитини в емоційному контакті з батьками і педагогами, однолітками, залежать і його інтелектуальні можливості, характер його взаємин з оточуючими, а потім зі своєю сім'єю і дітьми.
Школярі, що піддаються фізичному насильству в сім'ї, зазвичай вчаться нижче своїх можливостей, важче справляються з проблемами взаємин у класі, особливо конфліктні. Організувавши на початку зборів анкетування батьків, з'ясувалося, що батьки не приділяють належної уваги дитині, не знають своїх прямих обов'язків як батька. Але в той же час вони можуть робити зауваження не тільки своїм дітям, але й чужим, можуть кричати на своїх дітей, хоча діти - це дзеркальне відображення їх самих.
Батьки думають, що - дитину можна «шльопнути», тому що біль невеликий, а користь безсумнівна; щоб наставити дитя «на шлях істинний», застосовувати засоби фізичного покарання можна і потрібно.
Дитина - Людина! Ця маленька Людина потребує не окрик і покарання, а підтримку і мудру пораду батьків, не зле і жорстоке поводження, а добро, турботу і любов.
Але, на жаль, часто менш за все любові дістається нашим коханим людям. Дитина ще не може і не вміє захистити себе від фізичного насильства і психічного тиску з боку дорослого. Але діти вчаться у нас поведінці, манерам спілкування, крику, якщо ми кричимо, грубості, якщо ми грубим, жорстокості, якщо ми це демонструємо.
Дитина, яка виховується в умовах безправ'я, ніколи не буде поважати права іншої людини. І, навпаки, добре, гарну поведінку наших дітей породжує тільки добро. Дивно, але ненасильство набагато більше сприяє гармонійному зростанню і всебічному розвитку дитини, ніж грубе і жорстоке поводження з дитиною.
Наші необдумані агресивні дії по відношенню до дитини часом можуть бути викликані навіть не провинами дитини, а нашою втомою, неприємностями і невдачами, роздратуванням і т.д. Гнів, вилитий в цьому випадку на дитину, нічому його не навчить, а лише принижує, ображає і дратує. Караючи свою дитину фізично, батьки наївно вважають, що найкоротший шлях до розуму лежить «через сідниці», а не через очі і вуха. Домагаючись видимої короткочасної слухняності, батьки своєю жорстокістю «виховують» фальш і обман.
Жорстоке поводження з дітьми дуже часто викликає у них аж ніяк не каяття, а зовсім інші реакції: страх, обурення, протест; образу, почуття образи; руйнування «моральних гальм»; прагнення до обману, спритність; втрату здатності до здорового глузду; дитина перестає бачити кордон між «можна» і «не можна»; агресивна поведінка; зниження самооцінки; ненависть до себе і оточуючих (якщо дитину часто б'ють).
Жорстоке поводження з дітьми зазвичай також викликає затримку їх психічного й соціального розвитку. Але ще більш важливо пам'ятати, що з будь-якого кошмару завжди є вихід. І перший крок повинен зробити той, хто сильніший і мудріший. Добре якщо це буде дорослий.
Та діти не завжди ведуть себе як чисті й лагідні ангели, і виховувати їх - справа дуже нелегка. Але з усіх важких ситуацій, у які вони часом ставлять своїх батьків, потрібно шукати вихід без приниження людської гідності дітей. Без застосування образ і тим більше тілесних покарань. Вийти з ситуації, коли раптом здається, що треба застосувати покарання, або попередити цю ситуацію, допоможуть наступні рекомендації, складені Б.М.Бім-Бадом в книзі для батьків: «Мудрість виховання».
1. Прислухайтеся до своєї дитини, намагайтеся почути і зрозуміти її. Вислухайте проблему дитини. Не обов'язково погоджуватися з точкою зору дитини. Але завдяки батьківському увазі він відчує свою значимість і відчує свою людську гідність.
2. Приймайте рішення спільно з дитиною, а також дайте йому право приймати самостійні рішення; дитина більш охоче підкоряється тим правилам, які встановила сама. При цьому я не заперечую, що деякі рішення можуть приймати тільки батьки. Надайте дитині право вибору, щоб вона реально відчула, що вільна сама, вибирати з декількох можливостей.
3. Постарайтеся попередити ситуацію або змінити її так, щоб дитині не потрібно було б вести себе неправильно.
4. Вимагаючи, щось від дитини, давайте їй чіткі і ясні вказівки. Але не обурюйтеся, якщо дитина, може бути, щось не зрозуміла або забула. Тому знову і знову, без роздратування, терпляче роз'яснюйте суть своїх вимог. Дитина потребує повторення.
5. Не вимагайте від дитини непосильних вимог: не можна від неї очікувати виконання того, що вона не в змозі зробити.
6. Не дійте зопалу. Зупиніться і подумайте, чому дитина поводиться так, а не інакше. Батькам необхідно бути щирими у відносинах з дітьми, правдивими в словах і почуттях, виконувати обіцянки. Все це зміцнює віру дітей у щирість стосунків.
Розумне виховання і злого по натурі робить менш злим, або навіть добрим, розвиває до певної міри самі тупі здібності і по можливості олюднює саму обмежену і дрібну натуру: так дика лісова рослина, коли її пересадять у сад підданий догляду садівника, робиться і пишніше кольором, і смачніше плодом.
Далеко не всім нашим вихованцям бути інженерами та лікарями, вченими і художниками, а батьками і матерями бути всім, без винятку, чоловіками і дружинами - бути всім ..
Слухати і чути дитину
Спілкування – це основа будь-яких відносин. Мистецтво правильного спілкування в сім’ї також має першочергове значення у відносинах між батьками і дітьми . Коли в ході спілкування батьки і діти діляться своїми радощами, прикрощами, побоюваннями,то їхні відносини у сім’ї складаються на принципах довір’я та взаєморозуміння.
Аби досягнути такого рівня спілкування, побудованого саме на довір’ї, батькам слід бути дуже уважними до своїх дітей, завжди знаходити час на розмови з ними, навчитися вислуховувати їх і давати ненав’язливі але практичні і корисні поради. І коли батьки прагнуть стати із своєю дитиною справжніми друзями, то треба цікавитися її справами і турботами, не час від часу, коли у них випадає вільна хвилинка, а регулярно, кожного дня.
В розмовах з дітьми, завойовуючи їхнє довір’я, важливо уникати нотацій та дорікань і навіть коли щось не задовольняє вас у розповідях чи поведінці дитини, не показувати цього явно.
Бо діти, якщо дорослі їх постійно повчають, вичитують моралі або сварять, звикають до цього, як до звуку голосної музики, стають байдужими, починають хитрувати або ж звертаються за порадами до чужих людей.
Під час розмов із дітьми, мистецтво спілкування у дорослих проявляється тоді, коли вони навчаться переконувати непомітно, на якихось цікавих прикладах (з сюжетів мультиків, фільмів, з життя відомих людей) і зуміють дитину заохотити до хорошої поведінки та правильних дій. Звичайно є ситуації коли діти користуючись довір’ям, починають робити неправильні вчинки, думаючи що їм усе дозволено. Тоді дорослим слід поставити певні умови у відносинах з дітьми і дати зрозуміти їм, що при поганій поведінці дитини, коли вона буде постійно повторюватись, ви змушені будете перетворитися з її друга у суворого вихователя.
Але переважно, привикнувши постійно, за будь-яких обставин, ділитися усім із своїми батьками та розраховуючи на їхнє розуміння і підтримку, дитина боїться втратити довір’я а разом з ним і відчуття сімейного затишку, тому старається не завдавати прикрощів своїм рідним.
Отож уміння спілкуватися з дітьми на принципах довір’я, вислуховувати і по справжньому чути та розуміти їх, дозволить батькам завжди бути в курсі справ своїх нащадків, та підтримуючи хороші відносини, направляти їх у житті.
Як дитині стати справжнім лідером
Хоча в деяких дітей почуття впевненості в собі розвинене трохи більше, ніж в інших, це ще не робить їх лідерами. Історія людства рясніє прикладами того, що кожна людина здатна розвинути в собі лідерські якості. І батьки відіграють у цьому величезну роль. Саме від них залежить, чи стане дитина тим, хто поведе, чи буде тим, кого вестимуть, лідером чи послідовником.
Бути лідером не завжди означає вказувати людям, що їм слід робити. Багато з наймогутніших і впливових лідерів, які залишили після себе величезний відбиток в історії, просто «вели» самих себе і своїми сильними вчинками й потужним вибором впливали на мільйони людей і навіть на цілі покоління в усьому світі.
Важливі особливості лідера – це:
здатність приймати власні рішення;
уміння протистояти тиску однолітків і
утвердження власних стандартів поведінки.
Лідери й послідовники починають виконувати та демонструвати свою соціальну роль в дуже ранньому віці. Ви можете прийти до дитячого садка і протягом короткого періоду часу визначити, хто з дітей є лідером у групі, а хто послідовником.
Батькам варто поставити собі запитання «Ким я хочу, щоб стала моя дитина – лідером чи послідовником, ведучим чи веденим?». Адже це залежить від вас! Безпосередньо від вашої волі залежить, будете ви чи не будете щодня прищеплювати своїм дітям знання й навички, необхідні для того, щоби стати лідером… починаючи, до речі, прямо з цього дня!
Є кілька простих навичок лідерства, які ви можете допомогти вашій дитині вивчити й розвинути. Ці навички зміцнять її впевненість у собі, озброять необхідними інструментами, за допомогою яких вона буде грамотно приймати власні рішення, зможе не йти за натовпом і не поступатись тиску однолітків.
П’ять якостей справжнього лідера
1. Лідер каже: «Так, я можу!» – це називається силою налаштування на позитив, силою психологічної установки й потужного внутрішнього переконання.
Лідер розуміє, що протягом усього життя багато людей будуть упевнені в його нездатності зробити щось або бути кимось. Лідер завжди сконцентрований на підтримці позитивного настрою незалежно від висловлювань чи вчинків оточуючих людей. Лідер щодня протистоїть тиску однолітків і робить свій власний вибір.
Навчайте своїх дітей казати «Так, я можу!», навіть якщо вони не впевнені в цьому. Допоможіть їм зрозуміти силу налаштування на позитив.
2. Лідер каже: «Це не проблема, це виклик мені, моя задача!» – це називається подоланням негативу й несприятливої ситуації.
Повсякденне життя наповнене завданнями, проте багато людей уважають їх «проблемами» і губляться перед їх (часто удаваною) величиною та складністю. Одна з відмовок, яку лідер ніколи не використовує у своєму житті, – це фраза «Я не можу». Лідер дуже швидко дізнається, що «я не можу» – це лише привід, щоб не спробувати. З такою фразою легше здатись та опустити руки. Але перший крок на шляху до лідерства – це вміння казати «Так, я можу» в будь-якій ситуації. Завжди є певне ефективне рішення. Просто для того, щоби знайти оптимальні варіанти, треба поставити перед собою інше, більш правильне запитання. Кожний виклик, кожне завдання в житті – це можливість винести новий урок та отримати довгострокову користь.
Навчайте своїх дітей ставити правильні запитання й використовувати творчий підхід у пошуку рішень життєвих завдань. Допоможіть їм від кожної з них брати корисний урок.
3. Лідер каже: «Ніколи, ніколи, ніколи не здаватись!» – це називається завзятістю, цілеспрямованістю й витривалістю.
Найпростіша відповідь або спосіб реакції на життєві труднощі – зупинитись або здатись. Лідер знає, що такий простий шлях не завжди найкращий. Відомий вислів дуже добре демонструє важливість даного підходу: «Завзятість перемагає, коли все інше зазнає невдачу». При цьому завзятість як корисна звичка набувається вже в ранньому віці, як і інші цінні звички й життєві навички.
Поясніть дітям важливість і необхідність не кидати справи на півдорозі та виконувати свої зобов’язання. Допомагайте їм виробляти звичку докладати всі можливі зусилля для досягнення мети та виконання зобов’язань.
4. Лідер каже: «Так, я можу потерпіти невдачу або зробити помилку, але я постійно вчусь і рухаюся вперед!» – це називається почуттям обов’язку, відповідальністю.
Помилки й невдачі є невід’ємною частиною життя. Як правило, саме на них ми вчимося найбільше. Лідер вчиться не шкодувати про докладені зусилля і не давати помилкам збити себе з ніг. Кожного разу, коли лідер робить помилку або зазнає невдачу, він незмінно ставить перед собою головне запитання: «Що я можу отримати з цього досвіду?».
Навчайте дітей, що робити помилки – це нормально, якщо вчитись на них і не шкодувати вкладених зусиль. Допомагайте їм брати уроки з кожної життєвої ситуації.
5. Лідер каже: «Я завжди намагаюсь докладати максимум зусиль, роблю все можливе, що в моїх силах!» – це називається прагненням до досконалості, до найвищої майстерності.
Прагнення до досконалості і старанність повинні бути щоденними. Легко бути людиною середніх можливостей, але щоби стати по-справжньому кращою, необхідно щодня цілеспрямовано докладати всі свої зусилля. Це і є грамотне ставлення до справи, особистісна позиція. Лідер намагається бути кращим у всьому, що він робить. Це не означає, що він хоче бути кращим, ніж інші люди; це означає, що він кидає виклик самому собі у прагненні стати кращим.
Навчайте дітей докладати максимум власних зусиль і не порівнювати себе з іншими людьми. Допомагайте їм зрозуміти важливість виклику самому собі та щоденного прагнення до досконалості.
Немає коментарів:
Дописати коментар