ЧИТАННЯ ЯК ВИД МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Читання – це вид мовленнєвої діяльності, що полягає в декодуванні графічних знаків, тобто перекладі буквеного коду в розумові образи. Які реалізуються в зовнішньому або внутрішньому мовленні.

  Як стверджують психологи, для читання, як виду мовленнєвої діяльності, характерні дві взаємопов’язані складові: одна з них знаходить вираження «в русі ока і мовно - рухових процесах», друга – «в русі думки, почуттів і намірів читача, які викликані змістом того, що читається». Отже, процес читання охоплює такі компоненти, як зорове сприйняття, вимова й осмислення. Інакше кажучи: читання – це техніка читання і розуміння прочитаного.

      У розвиткові навичок читання виділяють три етапи — аналітичний, синтетичний і етап автоматизації .
1) Аналітичний етап (навчальне читання) пов'язаний із складо –звуко-буквеним аналізом та складовим читанням. Увага під час такого читання зосереджується на розвитку в учнів зорово-слухових образів, на зміцненні зв'язку буква - звук (розвиток способу читання та правильності). Формування означених параметрів техніки читання — завдання вчителя в 1-2 класах. Він має слідкувати за розвитком способів читання та правильністю доти, поки не зникне складове читання в класі, коли помилки будуть поодинокими, а темп читання наблизиться до темпу розмовного мовлення. У такому випадку констатуємо синтетичне читання (кінець третього та четвертий класи).
2) Синтетичне читання (виникнення та становлення цілісної структури дій): читають цілими словами, розуміння відбувається одночасно із сприйняттям тексту, що учень читає, на основі синтезу графічних одиниць - смислові здогадки рідко бувають помилковими.    
3) Автоматизація навички — процес читання відходить на другий план, на першому — усвідомлення прочитаного.